2УНІВЕРСІТЕТ 3 2РИНОЧНОЙ ЕКОНОМІКИ 3 2СОЦІАЛЬНОЙ
2ПОЛІТІКІ І ПРАВА
----------------------------------------------
Реферат П О К У Р С У
"ІСТОРІЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА"
Тема: "Торгово-економічні зв'язки Київської Русі"
Виконав: студент 1 курсу
2МОРДВІНОВ 0 2Алексей Васильович
103 навчальна група
-------------------------------------------------- -------
Москва 20000
2П Л А Н
21. Розвиток економіки Київської Русі.
22. Економіко-географічне положення Київської Русі
23. Розвиток торгових шляхів
24. Висновок
Київська Русь - так називають історики держава древніх славянс IX по XI ст. з центром у місті Київ. Але в поняття Київська Русьвходіт не тільки місто Київ з навколишніми землями, а й усі міста іпоселенія східних слов'ян - предків українців, білорусів, і росіян. Стародавні слов'яни жили сімейними (дворище), і сусідськими общінамі.Основой господарської життєдіяльності древніх слов'ян було земле-деліе. Єврейський мандрівник того часу Ібн-Якуб повідомляє, що "слов'янська земля багата всякого роду життєвими припасами, що сла-вяне - народ господарський і займаються землеробством старанніше, ніж ка-де-небудь інший народ. Араб Ібн-Русте (перша половина X ст. ) расска викликаючи про жнива в слов'ян, дає своєю розповіддю зрозуміти, що земледельчес-кі продукти були їхньою головною їжею. Особливо вони любили просо, про чемговорят також Маврикій і Лев Диякон. У Лева ми зустрічаємо звістку, чтоімператор Цимісхій за договором зі Святославом 971 рік дозволив Русіпрівозіть до Греції хліб на продаж. Хліб і м'ясо - це звичайна жертваславян, за словами Костянтина Багрянородного, а значить і їжа і, до-нечному не нова, а досить стара, тому що жертовний ритуал є ос-вященная віковими звичаями традиція. У VIII - IX ст. відбувається великий приплив маси слов'янських пере-поселенців в область Дніпра. Це було не тільки територіальне переміщення-щення, а й економічний подія величезної важливості, перевернувшеепрежній порядок. Слов'янам відкрилася можливість розвивати торгівлю, чому також чимало сприяло домінували на просторі междуВолгой і Дніпром Хозарська держава, де цей рід діяльності пре-володів. Розселившись по Дніпру і його притоках самотніми укрепленнимідворамі, східнослов'янські поселенці стали налагоджувати обмін товарамі.Среді однодворок з'явилися дрібні збірні торгові пункти, де обмени-валися, торгували зробленим продуктом. Такі збірні місця називаючи-лись погостами. Ці дрібні сільські ринки вели до більшим, обра-тися на особливо жвавих торговельних шляхах, пов'язаних з внешнейЧерноморско-Каспійської торгівлею. Більш важливі погости служили місцем збору данини і відправлення су-Дебні справ. Тому ще до виникнення внутрішнього централизующегоправительства вони стали адміністративними і судовими округами, т.е.терріторіальнимі урядовими організаціями. Будучи торговиміцентрамі і складськими пунктами для сформованих навколо них промишленнихокругов, граючи роль адміністративних і судових органів, головні з-гости самостійно керували своїми округами. Нарешті, найголовніші - 4-погости завдяки вигодам місця розташування в процесі торгівлі, промисло-ленного і культурного обміну виросли в міста зі значенням волостнихцентров. У цих містах міцніло положення князів, бояр і купців. Важнимнаправленіем державної діяльності був збут результатів по-людья. Зовнішня торгівля Русі була прямим продовженням збору кня- жорсткій ренти в підлеглих Києву землях. У розмахом торговельних підприєм-тий, у їх організаційної злагодженості і тій сильній підтримці, которойоні користувалися з боку великокнязівського війська, чувствоваласьмощь державного організму Київської Русі. Щовесни вона екс-портувала незліченна кількість товарів, зібраних за шість месяцевкругового полюддя. Складальники данини ставали мореплавцями, участнікамісухопутних торгових маршрутів, воїнами, відбивали напади охоче-ков до легкої наживи, купцями, продавали російський товар і закуповували-ми чужий. Тури з воском, медом, хутром та іншими предметами експорту зви-но споряджалися в заморські плавання в Києві або найближчих до нього горо-дах на Дніпрі. Російських купців добре знали на Сході, в Центральній і Північній Європі. Їх сухопутні каравани возили результати полюддя вБагдад та Індію. По Чорному морю російські військово-торгові експедиції хо-дили до Болгарії і Візантію . З VIII століття зав'язуються особливо енергійні зносини з арабами, точніше з тими народами Сходу, які увійшли до складу Арабського Калі-фата. Цей "арабський" період торгівлі продовжувався приблизно до Xв. У IX столітті паралельно з "арабською" торгівлею помітно ожівляетсяторговля Русі з Візантією - спочатку з Корсунем, потім непосредственнос Константинополем. Візантія прагнула навіть обмежити наплив русскіхтоваров на свої ринки. Однак давньоруська держава, використовуючи по-енную силу, успішно протидіяло лагодиться перешкод. Первийпоход русів на візантійську столицю, коли "вирушили Аскольд і Дірвойной на греків. .. і обложили Царгород двомастами кораблів. "(Повестьвременних літ. / під редакцією В. П. Андріанової - Перетц М.Л. 1950 Ч1страніца 215.) - переконливий показник того, що в шістдесяті годиIX століття Русь була сильним і організованим північним сусідом византийс -кой імперії. Договори з греками 907 і 911 рр.. не тільки закріплювали ус-Пехи російської зброї, але і відображали реальність історичного та політико-чеського існування нового східноєвропейської держави - Кіевс-кою Русі, здатного успішно відстоювати свої інтереси в міжнародних - 5 - відносинах. Одночасно зав'язуються стосунки і з Західною Європою. Тор-лю з народами Сходу йшла головним чином по Волзі та її притоках. Сверховьев Волги східні купці йшли далі до Балтійського моря. "Самимзападним пунктом східної торгівлі був острів Готланд на Балтійскомморе. На цьому острові і на шведському березі знайдено двадцять чотири ти-сячи арабських цільних монет і чотирнадцять тисяч уламків, а визан-тийской близько двохсот. Величезна маса їх відноситься до X століття, частина - кIX і XI ст. Тут же знаходять і монети західних країн, що говорить опостоянних зустрічах на цьому острові західноєвропейських, візантійських, і східних купців. Безсумнівно тут торгували і російські купці. Самимсеверним пунктом цієї великої торгівлі були берега Балтійскогоморя, найпівденнішим - візантійські володіння і Хазарське царство. Остання являло собою паразитарне держава, розта-женное між низов'ями Волги і Дону і країнами Кавказу. "(Б. А. Рибаков, Русь і Хазарія. Збірник статей М.1952 р. стор 76-78.). Ведучи грабіжницьке напівкочове господарство, населення цього дер-жави втягувалось і в торгівлю, яку вели купці з Кавказу, ізСредней Азії, Ірану, з одного боку і Київської Русі, Новгородскогокрая з іншого. Ці купці виробляли торгівлю хутром, воском, кожейідущімі з районів Ками і більш північних місць, в обмін на тканині і кричу-жиє з областей Кавказу. Торгівля йшла головним чином річковим шляхом поВолге. На території держави Хазар знаходилися міста Семендер іпозднее Ітіль. На Дону стояла хазарська фортеця Саркел. З X століття особливо енергійно стали проникати сюди слов'яни з Древ-неросійського держави у зв'язку з переможними походами на хозарів київ-ського князя Святослава. До XI століття Саркел став, у всякому разі, горо-будинок переважно зі слов'янським населенням. На середній Волзі і частково в Прікамье існувала держава Бул-гар, основну масу населення якого складали тюрки . Під їх властьпопалі навколишні фінські та слов'янські племена. Це держава, вла-девшее волзьким шляхом, перебувало в постійних торгових зносинах схазарамі, арабами, варягами, слов'янами і фінами. Цілком природно, що жваве торговельний рух на всейтерріторіі, зайнятої слов'янами, рух по найголовнішим річках східно-європейської рівнини, не могло не зробити свого впливу на славян.Славянскій селянин, що харчувався від плодів земних, що добуваються його - 6-власними руками, не мав ні надлишків для продажу, ні грошей дляпокупкі, мало був зацікавлений у цій торгівлі, в закордонних предме-тах розкоші. В іншому положенні знаходилися представники пануючої-ного класу. Князі, бояри і купці дуже дорожили можливістю актівноучаствовать в торгівлі: князі, таким чином, збували данину, вносімуюім підвладним населенням, бояри продавали військову здобич і оброки, що стягуються з залежного від них населення, купці торгували продуктами ітоварамі, попадавшими до них у руки різними шляхами. З IX століття особливо вигідним і важливим для слов'ян шляхом став путьіз Балтійського в Чорне море. Літописець вважає за необхідне подробноопісать його і показати його значення. Шлях цей дуже довгий. З моря Балтійського він йде по Неві в велике озеро Нево (позднееЛадожское (від м. Ладоги на волхвів)) і звідси по Волхову, озера Ільмень впадає в це озеро річці Ловаті, яка відокремлюється небольшімпространством суші від верхів'їв Дніпра, що впадає, як відомо, вморе Російське (Чорне). Балтійським морем можна було також їхати до Рі-ма, а від Риму - іншим морем до Цесарограда і звідти вже Чорним морем доДнепра. Значення того місця, звідки випливає Дніпро, чудово оцінений ле-топісцем, чудово знав економічну географію своєї країни . Тут в "Оковском" лісі беруть початок найбільш потужні і важливі для еко-номіки всієї країни річки: Дніпро звідси тече на південь, Західна Двіна - назапад, до Балтійського моря, а Волга - на схід, де впадає 70 "жере-лами" в морі Хвалійське (Каспійське). Цими шляхами, - говорить літопис-сец, - можна йти в усі країни до різних народів. За цими коліями віз-никнули найголовніші російські міста. Різноманітні торговельні зв'язки цих го-пологів мали велике значення в історії їх економічного і політич-кого зростання. Не випадково ці міста дуже рано, до появи в Европеварягов, стали центрами, що об'єднали небудь групи слов'янських племен, або їх частини. Найбільш потужні центри розташовані були на двох кінцях цього ве-лікого водного шляху: Новгород - на півночі , Київ - на півдні. У 882 році відбувається об'єднання дрібних князівств, коли новго-порті князь Олег зібрав велике військо з варягів, чуді, мері, весі, кривичів і новгородських слов'ян, Хитрістю захопив Київ, поперед-но зайнявши Смоленськ і Любеч. Цьому літописного оповідання деякі учениепротівопоставляют свої міркування про малу ймовірність походу з Новгорода до Києва і вважають більш вірогідним похід з Києва та підпорядкування - 7-Новгорода. Не вдаючись у розбір цього факту, хочеться лише зазначити, що не-залежно від того, коли і як відбулося об'єднання двох центрів повелікому водного шляху з Балтійського в Чорне море, саме об'єднання-факт безперечний і за своїми результатами надзвичайно важливий. "Столицею" молодого Давньоруської держави стає Кіев.Перед Новгородом він безперечно мав ряд переваг. Він був ближче до Ві-зантии , інтерес до якої, якісно змінюючись, збільшувався в мерехозяйственних і політичних успіхів Київської Русі. З простої пріман-ки для всяких, в тому числі і росіян, озброєних шукачів добичіЦарьград для Русі помітно перетворювався на пункт торгових і культурнихсвязей двох держав: одного - старіючого носія світової культу-ри, іншого - молодого, але енергійно зростаючого. Шлях до Візантії з бе-регов Дніпра був прокладений ще антами. Київ був близький і до інших стра-нам, розташованим по побережжю Чорного і Азовського морів. (ДунайскаяБолгарія, Крим, Хозарська царство). Нарешті Київ був зручним центром, звідки можна було тримати всвоіх руках і далекого Новгорода. ЛІТЕРАТУРА: 1. Греков Б. Д. Київська Русь. Изд. 3 перероблене і доповнений-ное М. Вид-во Академії наук СРСР 1939р. 2 . Оргіш В. П. Давня Русь. Освіта Київського держ-ва і вве-дення християнства. 3. Королюк В. Д. Слов'яни і східні романці в епоху раннього середньовіччя. М. Наука 1985р. 4. Шемякін І. М. Економічна історія СРСР і Закордонних країн. Под ред. І. М. Шемякіна та ін М. Вища школа 1978р.
2ПОЛІТІКІ І ПРАВА
----------------------------------------------
Реферат П О К У Р С У
"ІСТОРІЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА"
Тема: "Торгово-економічні зв'язки Київської Русі"
Виконав: студент 1 курсу
2МОРДВІНОВ 0 2Алексей Васильович
103 навчальна група
-------------------------------------------------- -------
Москва 20000
2П Л А Н
21. Розвиток економіки Київської Русі.
22. Економіко-географічне положення Київської Русі
23. Розвиток торгових шляхів
24. Висновок
Київська Русь - так називають історики держава древніх славянс IX по XI ст. з центром у місті Київ. Але в поняття Київська Русьвходіт не тільки місто Київ з навколишніми землями, а й усі міста іпоселенія східних слов'ян - предків українців, білорусів, і росіян. Стародавні слов'яни жили сімейними (дворище), і сусідськими общінамі.Основой господарської життєдіяльності древніх слов'ян було земле-деліе. Єврейський мандрівник того часу Ібн-Якуб повідомляє, що "слов'янська земля багата всякого роду життєвими припасами, що сла-вяне - народ господарський і займаються землеробством старанніше, ніж ка-де-небудь інший народ. Араб Ібн-Русте (перша половина X ст. ) расска викликаючи про жнива в слов'ян, дає своєю розповіддю зрозуміти, що земледельчес-кі продукти були їхньою головною їжею. Особливо вони любили просо, про чемговорят також Маврикій і Лев Диякон. У Лева ми зустрічаємо звістку, чтоімператор Цимісхій за договором зі Святославом 971 рік дозволив Русіпрівозіть до Греції хліб на продаж. Хліб і м'ясо - це звичайна жертваславян, за словами Костянтина Багрянородного, а значить і їжа і, до-нечному не нова, а досить стара, тому що жертовний ритуал є ос-вященная віковими звичаями традиція. У VIII - IX ст. відбувається великий приплив маси слов'янських пере-поселенців в область Дніпра. Це було не тільки територіальне переміщення-щення, а й економічний подія величезної важливості, перевернувшеепрежній порядок. Слов'янам відкрилася можливість розвивати торгівлю, чому також чимало сприяло домінували на просторі междуВолгой і Дніпром Хозарська держава, де цей рід діяльності пре-володів. Розселившись по Дніпру і його притоках самотніми укрепленнимідворамі, східнослов'янські поселенці стали налагоджувати обмін товарамі.Среді однодворок з'явилися дрібні збірні торгові пункти, де обмени-валися, торгували зробленим продуктом. Такі збірні місця називаючи-лись погостами. Ці дрібні сільські ринки вели до більшим, обра-тися на особливо жвавих торговельних шляхах, пов'язаних з внешнейЧерноморско-Каспійської торгівлею. Більш важливі погости служили місцем збору данини і відправлення су-Дебні справ. Тому ще до виникнення внутрішнього централизующегоправительства вони стали адміністративними і судовими округами, т.е.терріторіальнимі урядовими організаціями. Будучи торговиміцентрамі і складськими пунктами для сформованих навколо них промишленнихокругов, граючи роль адміністративних і судових органів, головні з-гости самостійно керували своїми округами. Нарешті, найголовніші - 4-погости завдяки вигодам місця розташування в процесі торгівлі, промисло-ленного і культурного обміну виросли в міста зі значенням волостнихцентров. У цих містах міцніло положення князів, бояр і купців. Важнимнаправленіем державної діяльності був збут результатів по-людья. Зовнішня торгівля Русі була прямим продовженням збору кня- жорсткій ренти в підлеглих Києву землях. У розмахом торговельних підприєм-тий, у їх організаційної злагодженості і тій сильній підтримці, которойоні користувалися з боку великокнязівського війська, чувствоваласьмощь державного організму Київської Русі. Щовесни вона екс-портувала незліченна кількість товарів, зібраних за шість месяцевкругового полюддя. Складальники данини ставали мореплавцями, участнікамісухопутних торгових маршрутів, воїнами, відбивали напади охоче-ков до легкої наживи, купцями, продавали російський товар і закуповували-ми чужий. Тури з воском, медом, хутром та іншими предметами експорту зви-но споряджалися в заморські плавання в Києві або найближчих до нього горо-дах на Дніпрі. Російських купців добре знали на Сході, в Центральній і Північній Європі. Їх сухопутні каравани возили результати полюддя вБагдад та Індію. По Чорному морю російські військово-торгові експедиції хо-дили до Болгарії і Візантію . З VIII століття зав'язуються особливо енергійні зносини з арабами, точніше з тими народами Сходу, які увійшли до складу Арабського Калі-фата. Цей "арабський" період торгівлі продовжувався приблизно до Xв. У IX столітті паралельно з "арабською" торгівлею помітно ожівляетсяторговля Русі з Візантією - спочатку з Корсунем, потім непосредственнос Константинополем. Візантія прагнула навіть обмежити наплив русскіхтоваров на свої ринки. Однак давньоруська держава, використовуючи по-енную силу, успішно протидіяло лагодиться перешкод. Первийпоход русів на візантійську столицю, коли "вирушили Аскольд і Дірвойной на греків. .. і обложили Царгород двомастами кораблів. "(Повестьвременних літ. / під редакцією В. П. Андріанової - Перетц М.Л. 1950 Ч1страніца 215.) - переконливий показник того, що в шістдесяті годиIX століття Русь була сильним і організованим північним сусідом византийс -кой імперії. Договори з греками 907 і 911 рр.. не тільки закріплювали ус-Пехи російської зброї, але і відображали реальність історичного та політико-чеського існування нового східноєвропейської держави - Кіевс-кою Русі, здатного успішно відстоювати свої інтереси в міжнародних - 5 - відносинах. Одночасно зав'язуються стосунки і з Західною Європою. Тор-лю з народами Сходу йшла головним чином по Волзі та її притоках. Сверховьев Волги східні купці йшли далі до Балтійського моря. "Самимзападним пунктом східної торгівлі був острів Готланд на Балтійскомморе. На цьому острові і на шведському березі знайдено двадцять чотири ти-сячи арабських цільних монет і чотирнадцять тисяч уламків, а визан-тийской близько двохсот. Величезна маса їх відноситься до X століття, частина - кIX і XI ст. Тут же знаходять і монети західних країн, що говорить опостоянних зустрічах на цьому острові західноєвропейських, візантійських, і східних купців. Безсумнівно тут торгували і російські купці. Самимсеверним пунктом цієї великої торгівлі були берега Балтійскогоморя, найпівденнішим - візантійські володіння і Хазарське царство. Остання являло собою паразитарне держава, розта-женное між низов'ями Волги і Дону і країнами Кавказу. "(Б. А. Рибаков, Русь і Хазарія. Збірник статей М.1952 р. стор 76-78.). Ведучи грабіжницьке напівкочове господарство, населення цього дер-жави втягувалось і в торгівлю, яку вели купці з Кавказу, ізСредней Азії, Ірану, з одного боку і Київської Русі, Новгородскогокрая з іншого. Ці купці виробляли торгівлю хутром, воском, кожейідущімі з районів Ками і більш північних місць, в обмін на тканині і кричу-жиє з областей Кавказу. Торгівля йшла головним чином річковим шляхом поВолге. На території держави Хазар знаходилися міста Семендер іпозднее Ітіль. На Дону стояла хазарська фортеця Саркел. З X століття особливо енергійно стали проникати сюди слов'яни з Древ-неросійського держави у зв'язку з переможними походами на хозарів київ-ського князя Святослава. До XI століття Саркел став, у всякому разі, горо-будинок переважно зі слов'янським населенням. На середній Волзі і частково в Прікамье існувала держава Бул-гар, основну масу населення якого складали тюрки . Під їх властьпопалі навколишні фінські та слов'янські племена. Це держава, вла-девшее волзьким шляхом, перебувало в постійних торгових зносинах схазарамі, арабами, варягами, слов'янами і фінами. Цілком природно, що жваве торговельний рух на всейтерріторіі, зайнятої слов'янами, рух по найголовнішим річках східно-європейської рівнини, не могло не зробити свого впливу на славян.Славянскій селянин, що харчувався від плодів земних, що добуваються його - 6-власними руками, не мав ні надлишків для продажу, ні грошей дляпокупкі, мало був зацікавлений у цій торгівлі, в закордонних предме-тах розкоші. В іншому положенні знаходилися представники пануючої-ного класу. Князі, бояри і купці дуже дорожили можливістю актівноучаствовать в торгівлі: князі, таким чином, збували данину, вносімуюім підвладним населенням, бояри продавали військову здобич і оброки, що стягуються з залежного від них населення, купці торгували продуктами ітоварамі, попадавшими до них у руки різними шляхами. З IX століття особливо вигідним і важливим для слов'ян шляхом став путьіз Балтійського в Чорне море. Літописець вважає за необхідне подробноопісать його і показати його значення. Шлях цей дуже довгий. З моря Балтійського він йде по Неві в велике озеро Нево (позднееЛадожское (від м. Ладоги на волхвів)) і звідси по Волхову, озера Ільмень впадає в це озеро річці Ловаті, яка відокремлюється небольшімпространством суші від верхів'їв Дніпра, що впадає, як відомо, вморе Російське (Чорне). Балтійським морем можна було також їхати до Рі-ма, а від Риму - іншим морем до Цесарограда і звідти вже Чорним морем доДнепра. Значення того місця, звідки випливає Дніпро, чудово оцінений ле-топісцем, чудово знав економічну географію своєї країни . Тут в "Оковском" лісі беруть початок найбільш потужні і важливі для еко-номіки всієї країни річки: Дніпро звідси тече на південь, Західна Двіна - назапад, до Балтійського моря, а Волга - на схід, де впадає 70 "жере-лами" в морі Хвалійське (Каспійське). Цими шляхами, - говорить літопис-сец, - можна йти в усі країни до різних народів. За цими коліями віз-никнули найголовніші російські міста. Різноманітні торговельні зв'язки цих го-пологів мали велике значення в історії їх економічного і політич-кого зростання. Не випадково ці міста дуже рано, до появи в Европеварягов, стали центрами, що об'єднали небудь групи слов'янських племен, або їх частини. Найбільш потужні центри розташовані були на двох кінцях цього ве-лікого водного шляху: Новгород - на півночі , Київ - на півдні. У 882 році відбувається об'єднання дрібних князівств, коли новго-порті князь Олег зібрав велике військо з варягів, чуді, мері, весі, кривичів і новгородських слов'ян, Хитрістю захопив Київ, поперед-но зайнявши Смоленськ і Любеч. Цьому літописного оповідання деякі учениепротівопоставляют свої міркування про малу ймовірність походу з Новгорода до Києва і вважають більш вірогідним похід з Києва та підпорядкування - 7-Новгорода. Не вдаючись у розбір цього факту, хочеться лише зазначити, що не-залежно від того, коли і як відбулося об'єднання двох центрів повелікому водного шляху з Балтійського в Чорне море, саме об'єднання-факт безперечний і за своїми результатами надзвичайно важливий. "Столицею" молодого Давньоруської держави стає Кіев.Перед Новгородом він безперечно мав ряд переваг. Він був ближче до Ві-зантии , інтерес до якої, якісно змінюючись, збільшувався в мерехозяйственних і політичних успіхів Київської Русі. З простої пріман-ки для всяких, в тому числі і росіян, озброєних шукачів добичіЦарьград для Русі помітно перетворювався на пункт торгових і культурнихсвязей двох держав: одного - старіючого носія світової культу-ри, іншого - молодого, але енергійно зростаючого. Шлях до Візантії з бе-регов Дніпра був прокладений ще антами. Київ був близький і до інших стра-нам, розташованим по побережжю Чорного і Азовського морів. (ДунайскаяБолгарія, Крим, Хозарська царство). Нарешті Київ був зручним центром, звідки можна було тримати всвоіх руках і далекого Новгорода. ЛІТЕРАТУРА: 1. Греков Б. Д. Київська Русь. Изд. 3 перероблене і доповнений-ное М. Вид-во Академії наук СРСР 1939р. 2 . Оргіш В. П. Давня Русь. Освіта Київського держ-ва і вве-дення християнства. 3. Королюк В. Д. Слов'яни і східні романці в епоху раннього середньовіччя. М. Наука 1985р. 4. Шемякін І. М. Економічна історія СРСР і Закордонних країн. Под ред. І. М. Шемякіна та ін М. Вища школа 1978р.